Люди праці завжди мали шану в суспільстві. Що вже говорити про трудові династії, які є запорукою стабільності, єдності й успішності будь-якого підприємства. Характерна особливість трудових династій – відповідальність та професіоналізм, що з давніх-давен передавалися від батька до сина, від матері до дочки… Працівники, поєднані родинними зв’язками, зазвичай ставляться до своїх виробничих обов’язків більш сумлінно й відповідально – аби гідно тримати сімейну «марку».
Правда, нині, в умовах занепаду чималої кількості державних та комунальних підприємств, рідкістю стали й трудові династії. В умовах розквіту корупції все частіше чуємо хіба що про сімейні клани. Але, тим не менше, династії існують.
Такі роздуми мимоволі зринали у підсвідомості, коли лісничий Заболотцівського лісництва Андрій Москва розповідав про родину Кавчинських, яка вже десятиліттями є дбайливими господарями в лісі.
На світлині автора: Микола, Михайло, Валентина, Роман, Ярослава, Іван і Василь Кавчинські – лісівнича родина.
Два брати, Роман та Микола, – лісоруби шостого розряду. Микола, правда, працює ще й кущорізом. Вісім-десять гектарів доглядів за лісовими культурами – його місячна норма.
Третій, Василь, поєднує своє лісорубство з трелюванням деревини. У бригаді брати працюють продуктивно. За день до 20-25 кубів деревини для них не проблема. При потребі можуть підняти планку й до 30! Хоча нормальним, середнім вважається показник – 17 кубів лісу за зміну.
– Але чоловіки ще не вся родина Кавчинських, – зауважує Андрій Москва.
І розповідає про дружину Романа – Валентину, а згодом про Ярославу, яка замужем за Василем.
Валентина працює у розсадниках, теплицях, доглядає за посівами… У руках і лопату, і сапку, та й косу тримати вміє добре… На роботі Валентина, як правило, з 9-ї до 18-ї години. Але коли надворі спека, прополювання може почати й перед шостою, на світанні. Поливає під вечір…
Коли дощі підженуть у лісі зело, в лісництві не рідко можна побачити й доньку Аліну – допомагає матері… А Валентина тут уже двадцять літ. У Синичівському урочищі, яке два десятки років тому засаджувала сосною звичайною, нині йде вже прочищення….
Ярослава Кавчинська працює в бригаді з Оксаною Приймою та Любою Кавецькою. Весна й осінь – час посадки дерев. Восени також збирають насіння, влітку просапують культури… Одне слово, звична для лісокультурниць робота.
До роботи у лісництві проявляв охоту й Денис Кавчинський, син Валентини й Романа – якось тут виробничу практику автослюсаря проходив. Нині, правда, на заробітках у Польщі, але хтозна, може піде по родинній лінії. Та це все ж таки буде його вибір – вільний, усвідомлений…
Ми розповіли ще не про всю лісову рідню Кавчинських. Брати Василь, Роман і Микола в один голос почали хвалитися поповненням. Річ у тім, що в них є ще один брат – Михайло, який останнім зголосився, як мовиться, до роботи в лісництві. Останнім з братів, бо останнім з Кавчинських прийшов у Забалотцівське лісництво син Василя і Ярослави – Іван. Прийшов після служби в армії і ось уже працює лісорубом третього розряду.
Кавчинські – не єдина династія у Бродівському лісгоспі. Тут їх більше, як три десятки, якщо бути точним, то 34! Загалом вони налічують понад вісімдесят працівників, з яких більше пів сотні й нині в строю – заготовляють деревину, вирощують саджанці, поновлюють вирубані лісові площі…
– Роботи вистачить усім, – підсумовує Андрій Москва.
Це правда. За рік лісництво «зрізає» понад вісімнадцять тисяч кубів лісу. Одна тисяча – рубки санітарні, 0,9 тисячі – рубки догляду. Все решту – рубки головного користування…
Ігор Табінський.
Джерело: http://golvid.com.ua/liubyty-lis.html