Борщівник Сосновського – це гігантська рослина, до 3 метрів у висоту.
Навесні з’являється один з перших, швидко розкидаючи велике листя – лопухи до появи інших трав. Багаторічний, цвіте і плодоносить один раз у житті, після чого відмирає. Стебло ребристе, шорстке, частково ворсисте, пурпурне або з пурпуровими плямами, несе дуже великі трійчасті – перисто-розсічені листя зазвичай жовтувато-зеленого кольору довжиною 1,4 – 1,9м. Коренева система у рослин стрижнева, добре розвинена, в ґрунт проникає неглибоко: основна маса лежить в шарі до 30см. У верхній частині корінь розгалужений, головний і бічні корені м’ясисті. При пошкодженні вони виділяють світло-жовту рідину з різким запахом ефірного масла, що володіє сильною пекучістю.
Суцвіття – великий складний зонтик. Квітки білі або рожеві; зовнішні пелюстки крайових квіток в кожному зонтику сильно збільшені. Кожне суцвіття має від 30 до 150 квіток. Цвіте з липня по серпень, плоди дозрівають з липня по вересень.
Плоди обернено-яйцевидні або широкоелептичні, довжиною до 10 – 12мм і шириною до 8мм, по спинці засаджені довгими, а біля основи – шипуватими волосками. Розмножується тільки насіннєвим шляхом і не здатний до вегетативного розмноження.
Борщівник Сосновського спочатку культивувався як хороший медонос, силосна рослина, надалі з’ясувалося, що молоко у корів гірке і не придатне для вживання людиною. Тому борщівник переселився в дику природу, засіваючи береги водойм, пустирі, узбіччя доріг, необроблювані ділянки полів, схили гір, долини річок.
На території України широко поширений в двох областях Західної України (Львівській та Івано-Франківській). Поширення насіння борщівника Сосновського відбувається за рахунок вітру і прикріплення до рухомих об’єктів. Це можливо завдяки наявності на них виростів, «крил», які значно підвищують їх летючість, і так само сприяють переносу тваринами, людьми і транспортними засобами.
Основні шкідливі властивості борщівника Сосновського полягає в тому, що він здатний викликати опіки на шкірі людини. У разі дотику до рослини або потрапляння його соку на шкіру людина не відчує відразу біль, як, наприклад, при контакті з кропивою. Але вже через кілька годин або навіть діб розпочнеться свербіж і почервоніння уражених ділянок шкіри, а потім з’являться пухирі. При сильних опіках підвищується температура, починається лихоманка, з’являються виразки, а після загоєння на їх місці ще 2 – 3 роки залишаються темні плями. Ураження борщівником посилюється при сонячному світлі. Але навіть якщо людина доторкнулася до цієї рослини вночі, вже вранці при сонячному світлі будуть з’являтися пухирі. Висока активність борщівника на світлі пов’язана з наявністю в ньому особливих фотодинамічних активних речовин фурокумаринів, які підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового світла і нейтралізують при цьому дію меланіну. Найбільше фурокумаріни накопичуються в ворсинках та на листях. Найбільш сильні фотоожоги борщівник Сосновського викликає при контакті з вологою шкірою у спекотні сонячні дні. На світі кумарин перетворюється на димер, який і викликає дерматити. Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною і прикрити цю ділянку одягом або пов’язкою. Потім уражені ділянки шкіри необхідно промити великою кількістю води, бажано з додаванням невеликої кількості соди. У такому розчині кумарин, його похідні і ефірні масла розчиняються краще, а тому більшою мірою і швидше віддаляються з шкіри. Потім уражені місця доцільно змастити будь-яким засобом від опіків. Велике накопичення кумаринів в організмі людини призводить до розвитку хвороби, яка називається вітиліго.
При знищенні борщівника необхідно мати водонепроникний одяг і респіратор або протигаз. Хороший ефект у боротьбі з борщівником дає весняне знищення проростків, обрізка квіток в період бутонізації і початку цвітіння рослин, спалювання, обробка гербіцидами, розведення природних шкідників (борщевічна міль).